rwmios_f (rwmios_f) wrote,
rwmios_f
rwmios_f

Квинтессенция Православной Экклисиологии.

https://www.pomisna.info/doc/slovo-mytropolyta-gallskogo-emmanuyila-pislya-intronizatsiyi-mytropolyta-kyyivskogo-ta-vsiyeyi-ukrayiny-epifaniya/
За украинским переводом греческий оригинал. Перевод очень плохой и временами неверный...


Слово Високопреосвященнішого Митрополита Галльського Еммануїла після інтронізації

Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Епіфанія



«Більше цього священного таємного повчання про Святий Дух я не мудрую, ані повчаю жодну людину, але всією душею перебуваю у всіх богословських догматах та розуміннях, як їх передали нам очевидці та слуги Бога-Слова, і усі бувші потому Вселенські Собори богонатхненних отців, ані додаю чи вилучаю котрусь йоту чи риску, але всю православну віру та вчення їхнє про Бога я дотримую серцем своїм в цілості та незмінності» (Максим Грек, «Сповідання православної віри»).



Блаженніший Митрополите Київський та всієї України, поцілований у Христі Бозі брате та співслужителю, кір Епіфаніє!

Високоповажний пане Президенте України!

Високопреосвященні та високопреподобні священні архієреї, пресвітери та диякони Церкви!

Очільники народу та обраний народе Церкви України!

Це рядки з твору «Сповідання православної віри» відомого своїм духом Преподобного Максима Ватопедського, знаного сьогодні як Максим Грек, оскільки він був етнічним греком, котрий відвідав з благодіянням понад п’ятсот років тому північні регіони у відповідь на запрошення іншого шанованого афонського отця, гегемона та Митрополита, і від тоді доклав своїх сил через світські знання до формування Православної свідомості благочестивого Божого народу.

Такий подібний день обрало Провидіння Боже, щоб Ваше Блаженство зведено було на священний канонічний Трон цього історичного та священного міста Києва, після нещодавнього обрання на скликаному піклуванням Матері Церкви 15 грудня минулого року помісному Соборі за участі кліру та мирян. Сьогодні ви інтронізуєтесь як перший Предстоятель нової Православної Церкви України. Сьогодні радіють душі тих отців, які віддали життя своє у сподіванні на здійснення тут внутрішньої адміністративної незалежності. Сьогодні єдність українського народу стає реальністю і благословенням за благодіяння всеправославної віри Матері Церкви Константинополя.

Справа Церкви, через описані у догматах істини, – спасіння Христа у всьому світі. Але для того, щоб догматична істина давала плоди, не достатньо лише чіткого слідування тій чи іншій букві закону, канону. Життя всіх нас кожного дня має бути діянням Церкви. Церква та її діяння ведуть нас до Істини, до вічного життя, оскільки діяння церкви показує як і у який спосіб Святий Дух піклується та веде священні справи Церкви. Ці діяння і життя Церкви є нічим іншим, ніж екклезіологією фальші/підробки, на яку страждає у ці часи Православна свідомість. Екклезіологія є настільки важливою для православного життя спасіння, що можна безсумнівно сказати, що духовне життя без істинної екклезіології перетворюється на намагання втриматися тих небагатьох, хто не втрапив в оману. Східна Православна Церква, своїм випробуваним століттями досвідом, оминаючи омани, визначила священну систему Пентархії Тронів керівництвом та каноном істинної екклезіології, а Константинопольський Трон очільником всіх святих Церков Божих, не як володаря, але тому, що так вирішило життя та практика Церкви, задля того, щоб існував священний інститут для влаштування розбіжностей, які виникають, та розв’язання невирішених внутрішніх проблем та питань церкви. Безапеляційними визнавали рішення Трону Константинополя Патріархи Сходу щодо будь-яких церковних справ. Ось це, що багато хто вважає привілеями Матері Церкви Константинополя, є нічим іншим як її відповідальністю перед усім Господнім тілом. Це відповідальність і жертвенне служіння, оскільки Константинопольський патріарх віддає всі свої сили задля вирішення спірних питань Помісних Церков, унормованості ходу та врегулювання великих питань і зрештою задля спокою/заспокоєння та спасіння обраного народу. І от від цієї мученицької Церкви, Блаженніший, отримали і ви, браття в Україні, розв’язок церковного питання, яке уже давно гостро стояло. Від цієї Церкви Константинополя ви отримали священне Хрещення, але й повторне хрещення, яким стало розв’язання, схизми, яка не мала, але утворилася, і створення нової Помісної Церкви. І говорячи про Помісну Церкву, чи як її ще називають «автокефалію», діяння Церкви зрозумілі: На вселенських соборах було прийнято рішення про встановлення церков-сестер, а саме Патріархату Константинополя, Патріархату Олександрії, Патріархату Антіохії, Єрусалимського Патріархату та давньої Кіпрської Церкви. Усі пізніші Помісні Церкви, чи як їх називають автокефальні, утворилися в лоні материнської Константинопольської церкви кенотично та в любові. І це є нічим іншим, як підтвердженням того, що Велика Христова Церква, піклуючись про духовні інтереси та помічаючи обставини, що складалися у різні часи, прагнула не силувати/гнітити народи, і тому надавала різним народам привілей вирішувати окремі питання життя Церкви у внутрішній самодостатності, не розглядаючи при цьому «автокефальність» як духовну та церковну емансипацію, більше того як навіть байдужість і забуття, чи невдячність по відношенню до Церкви Матері, яка надала такий статус. Тому і відчуття та проживання нерозривного зв’язку, стосунків Дочки Церкви України до Матері – Церкви Константинополя буде найсильнішим у всіх напрямках досвідом правильно обраного церковного шляху внутрішньої самодостатності і того, що український клір та миряни дійсно гідні управляти власними питаннями у межах своєї Помісної Церкви. Тому Церква Константинополя по праву називається Церквою-Матір’ю, яка дарує історично та церковно народження всім без винятку в розумінні володарки, господині, оскільки відповідно до діянь Церкви є священним канонічним притулком та вінцем.

Тому побожний український народ, сповнений власної гідності, чутливий та благочестивий народ матиме гордитися та радіти з вдячності, Блаженніший та Високодостойніший пане Президенте, а тим, що сьогодні є, – відроджена, відновлена у спільноті священних Церков Господніх, Помісна Православна Церква, яка має право здійснювати власне самоуправління, вона завдячує Святішому Вселенському Трону Константинополя і особисто його Святості Вселенському Патріарху Варфоломію.

Тож ось це здорове стримане вираження екклезіології, яке є, Блаженніший, ще одним моїм смиренним сердечним даром новонародженій Церкві України та Вашому Блаженству, а також батьківською довірою Святішого мого Архієпископа Вселенського Патріарха мого кір кір Варфоломея, було здійснено за мого смиренного внеску та за допомогою мого цінного соратника та брата у Господі Високопреосвященного Митрополита Андріанопольського кір Амфілохія, за активної роботи та підтримки у створенні необхідних умов для підготовки Священного Об’єднавчого Помісного Собору за участі кліру та мирян, того, який Вас обрав відповідно до того, що описували Святі Отці Церкви в усі часи.

Ви є і завжди будьте «Аксіос», Достойним, Блаженніший! Достойним довіри Святішого Вселенського Патріарха, від імені якого ми сьогодні тут, у цю важливу мить, біля Вас, разом з Високопреосвященним Митрополитом Андріанопольським та з Преосвященним постійним екзархом Вселенської Патріархії та настоятелем ставропігійного храму святого Андрія Первозваного кір Михаїлом, Ігуменами двох афонських монастирів, ігуменом Ватопеда Архімандритом Єфремом та ігуменом Ксенофонта Архімандритом Алексієм.

За доброго збігу сьогодні тут знаходиться представник Монастиря Ватопед і сьогодні вшановуємо пам’ять Преподобного Отця нашого Максима Грека Ватопедського, великого благодійника, який укріпив Православну віру на Півночі як ще одне підтвердження неперервного благодійництва Матері Церкви до своїх Дітей по всій ойкумені. Передаю Вашому Блаженству братські лобизання, батьківське благословення та щирі привітання Його Святості Архієпископа Константинополя, Нового Рима та Вселенського Патріарха кір кір Варфоломея та Святішого та Священного Синоду Великої Церкви Христової.

Довгих вам років життя! Багато років радісних та творчих у праці та жертві, звісно, як і будь-якого клірика, наслідуючи Христа, задля Церкви та життя світу, даруючи хліб, вино та воду Богу-Отцю, щоб отримувати Божу Милість та дари Святого Духа.

Многая літа, Блаженніший!

Від імені Його Святості передаю Вам цей жезл як опору у вашій пасторський праці з незліченними обов’язками, які ви взяли на себе з добрими надіями, і голосно з усіма виголошую: «АКСІОС» «Достойний».



Софія Київська

3 дютого 2019 р. Б.



Прес-служба Київської митрополії

Української Православної Церкви (ПЦУ)

«Ἐπέκεινα τοῦ ἱεροῦ τούτου μυστηρίου οὔτε σοφίζομαι, οὔτε διδάσκω τινά, ἀλλ΄ὁλοψύχως ἔχομαι πάντων τῶν θεολογικῶν δογμάτων καί πασῶν τῶν διδασκαλιῶν, τῶν παραδεδομένων ἡμῖν ὑπό τῶν αὐτοπτῶν καί ὑπηρετῶν τοῦ Θεοῦ Λόγου καί τῶν παρ΄αὐτῶν λαβουσῶν αὐτάς Οἰκουμενικῶν Συνόδων τῶν θεοπνεύστων Πατέρων, μηδαμῶς προσθέτων ἤ ἀφαιρῶν τι ἤ καί ἕν ἰῶτα ἤ γράμμα μεταβάλλων, ἀλλά πᾶσαν τήν Ὀρθόδοξον πίστιν καί θεολογίαν τηρῶν ἐν τῇ ἐμῇ καρδίᾳ πλήρη καί ἀμετάβλητον» (Μαξίμου τοῦ Γραικοῦ, «Ὁμολογία πίστεως»)

Μακαριώτατε Μητροπολῖτα Κιέβου καί πάσης Οὐκρανίας, πεφιλημένε ἐν Χριστῷ τῷ Θεῷ ἀδελφέ καί συλλειτουργέ, κύριε Ἐπιφάνιε,

Ἐξοχώτατε κύριε Πρόεδρε τῆς Οὐκρανίας,

Σεβασμιώτατοι καί Θεοφιλέστατοι ἅγιοι ἀρχιερεῖς, πρεσβύτεροι καί διάκονοι τῆς Ἐκκλησίας,

Ἄρχοντες λαοῦ καί λαέ περιούσιε τῆς Ἐκκλησίας τῆς Οὐκρανίας,

Μέ τούτους τούς θεολογικούς λόγους ἐκ τοῦ ἔργου «Ὁμολογία πίστεως» καί τό γνησιώτατον αὐτοῦ φρόνημα ὁ σήμερον τιμώμενος Ὅσιος Μάξιμος ὁ Βατοπαιδινός, ὁ ἀποκληθείς «Γραικός» δηλαδή Ἕλλην, ἐπεσκέψατο εὐεργετικῶς πρό πεντακοσίων καί πλέον ἐτῶν τάς περιοχάς τοῦ Βορρᾶ, ἀνταποκριθείς ἀντί ἄλλου ἀθωνίτου πολιοῦ πατρός εἰς τήν πρόσκλησιν ἡγεμόνος καί Μητροπολίτου, ὅπως συνδράμῃ διά τῆς θύραθεν γνώσεώς του εἰς τήν διαμόρφωσιν τῆς Ὀρθοδόξου συνειδήσεως τοῦ πιστοῦ λαοῦ τοῦ Θεοῦ.

Τήν ἡμέραν αὐτήν ἐπέλεξεν ἡ Πρόνοια τοῦ Θεοῦ διά τήν Μακαριότητά Σας ὥστε νά τεθῆτε ἐπί τοῦ ἱεροκανονικοῦ Θρόνου ταύτης τῆς ἱστορικῆς καί ἱερᾶς πόλεως τοῦ Κιέβου, ἐκλεγείς πρό ἡμερῶν ὑπό τῆς, προνοίᾳ τῆς Μητρός Ἐκκλησίας συγκληθείσης, Κληρικολαϊκῆς Συνελεύσεως τῆς 15ης Δεκεμβρίου παρελθόντος ἔτους. Σήμερον ἐνθρονίζεσθε ὡς πρῶτος Προκαθήμενος τῆς νέας Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας τῆς Οὐκρανίας. Σήμερον ἀγάλλονται αἱ ψυχαί τῶν προαπελθόντων πατέρων οἱ ὁποῖοι ἐξεμέτρησαν τό ζῆν μέ τήν προσδοκίαν τοῦ γεγονότος τῆς ἐσωτερικῆς διοικητικῶς αὐτοτελείας ἐνταῦθα. Σήμερον ἡ ἑνότης τοῦ Οὐκρανικοῦ λαοῦ προσφέρεται ὡς πραγματικότης καί ὡς εὐχή ὑπό τῆς εὐεργέτιδος ὁλοκλήρου τῆς Ὀρθοδόξου πίστεως Μητρός Ἐκκλησίας τῆς Κωνσταντινουπόλεως.

Εἶναι τῷ ὄντι ἔργον τῆς Ἐκκλησίας ἡ, διά μέσου τῶν περιγραφομένων εἰς τά δόγματα ἀληθειῶν, σωτηρία, ἐν Χριστῷ, σύμπαντος τοῦ κόσμου. Ὅμως, διά νά εὐδοκιμήσῃ ἡ δογματική ἀλήθεια δέν ἀρκεῖ ἡ προσήλωσις εἰς τοῦτο ἤ εἰς τό ἄλλο γράμμα τοῦ νόμου μόνον ἀλλά ἡ ζωή πάντων ἡμῶν ἐν τῇ καθ΄ἡμέραν πράξει τῆς Ἐκκλησίας. Ἡ Ἐκκλησία καί ἡ πρᾶξις αὐτῆς ὁδηγοῦν ἡμᾶς εἰς τήν Ἀλήθειαν, εἰς τήν ζωήν τήν αἰώνιον, καθώς ἡ πρᾶξις τῆς Ἐκκλησίας ἀποκαλύπτει πῶς καί διά ποίου τρόπου τό Πνεῦμα τό Ἅγιον οἰκονομεῖ καί ὁδηγεῖ τάς ἱεράς ὑποθέσεις τῆς Ἐκκλησίας. Αὕτη ἡ πρᾶξις καί ἡ ζωή τῆς Ἐκκλησίας δέν εἶναι ἄλλη ἐκ τῆς ἐκκλησιολογίας, ἐκ τῆς νοθεύσεως τῆς ὁποίας πάσχει συχνάκις, κατά τούς καιρούς τούτους, ἡ Ὀρθόδοξος συνείδησις. Εἶναι δέ τόσον σημαντική ἡ ἐκκλησιολογία διά τό Ὀρθόδοξον βίωμα τῆς σωτηρίας ὥστε δυνάμεθα, ἄνευ ἀμφιβολίας, νά εἴπωμεν ὅτι πνευματική ζωή ἄνευ γνησίας ἐκκλησιολογίας καταλήγει εἰς ἀκροβασίαν ὁλίγον ἀπέχουσαν ἐκ τῆς πλάνης ἤ καί, φεῦ, μετέχουσα αὐτῆς. Γνώμονα καί κανόνα τῆς ἀκραιφνοῦς ἐκκλησιολογίας ἡ κατ΄Ἀνατολάς Ὀρθόδοξος Ἐκκλησία, ἐν τῇ ἀπλανεῖ καί ἀπό αἰώνων δεδοκιμασμένῃ πείρᾳ αὐτῆς, ἀνέδειξε τό ἱερόν σύστημα τῆς Πενταρχίας τῶν Θρόνων, τοῦ Θρόνου τῆς Κωνσταντινουπόλεως κεφαλῆς ὄντος πασῶν τῶν ἁγίων τοῦ Θεοῦ Ἐκκλησιῶν, οὐχί δίκην δυνάστου ἀλλά διότι οὕτω ἔκρινεν ἡ ζωή καί ἡ πρακτική τῆς Ἐκκλησίας ὥστε νά ὑπάρχῃ ὁ ἱερός οὗτος θεσμός ὡς ὅριον ἀνάμεσα εἰς τάς προκυπτούσας διαφοράς καί τά ἀνεπίλυτα ἐσωτερικά προβλήματα καί θέματα ἑκάστης. Τόν Θρόνον τῆς Κωνσταντινουπόλεως ὑπέδειξαν καί οἱ Πατριάρχαι τῆς Ἀνατολῆς ὡς τήν ἀμετάκλητον κρίσιν πάσης ἐκκλησιαστικῆς ὑποθέσεως.

Ταῦτα τά ὑπό πολλῶν καλούμενα προνόμια τῆς Μητρός Ἐκκλησίας Κωνσταντινουπόλεως δέν εἶναι κάτι ἄλλον παρά εὐθῦναι αὐτῆς ἔναντι συνόλου τοῦ Κυριακοῦ σώματος. Εἶναι εὐθῦναι καί θυσιαστική διακονία καθώς ὁ Κωνσταντινουπόλεως ἐκδαπανᾶται εἰς τήν διαιτησίαν τῶν Τοπικῶν Ἐκκλησιῶν, εἰς τήν εὔρυθμον πορείαν των, εἰς τήν διευθέτησιν τῶν μειζόνων ζητημάτων των καί εἰς τήν, ἐν τέλει, ἀνάπαυσιν καί σωτηρίαν τοῦ περιουσίου λαοῦ. Ἐξ αὐτῆς τῆς μαρτυρικῆς Ἐκκλησίας, Μακαριώτατε, ἐλάβετε καί ὑμεῖς, οἱ ἐν Οὐκρανίᾳ ἀδελφοί, τήν λύσιν τοῦ χρονίσαντος ἐκκλησιαστικοῦ ὑμῶν ζητήματος. Ἐξ αὐτῆς τῆς Ἐκκλησίας Κωνσταντινουπόλεως ἐλάβετε τό ἅγιον Βάπτισμα ἀλλά καί τόν ἀναβαπτισμόν διά τῆς ἐπιλύσεως τοῦ, ὡς μή ὤφελε, ἀνακύψαντος σχίσματος ἀλλά καί διά τῆς δημιουργίας μιᾶς νέας Τοπικῆς Ἐκκλησίας. Καί ὁμιλοῦντες περί Τοπικῆς Ἐκκλησίας ἤ ὅπως συνηθίζεται νά ὀνομάζηται ὑπό διαφόρων ὡς «αὐτοκεφαλία», ἡ πρᾶξις τῆς Ἐκκλησίας εἶναι σαφῆς: Ἀδελφάς Ἐκκλησίας μόνον μία Οἰκουμενική Σύνοδος, κατά τά παραδεδομένα, δύναται ἵνα δημιουργήσῃ, ὡς ἐπί παραδείγματι τά Πατριαρχεῖα Κωνσταντινουπόλεως, Ἀλεξανδρείας, Ἀντιοχείας, Ἱεροσολύμων καί τήν παλαίφατον Ἐκκλησίαν Κύπρου. Πᾶσαι αἱ μεταγενέστεραι Τοπικαί καί αὐτοκέφαλοι ἐπονομαζόμεναι Ἐκκλησίαι, αἱ δημιουργηθεῖσαι ὑπό τῆς Μητρός Ἐκκλησίας Κωνσταντινουπόλεως κενωτικῶς καί ἐξ ἀγάπης, δέν εἶναι τίποτε περισσότερον παρά ἡ ἀπόδειξις ὅτι ἡ Μεγάλη τοῦ Χριστοῦ Ἐκκλησία, κηδομένη τοῦ πνευματικοῦ συμφέροντος καί παρατηροῦσα τάς κατά καιρούς καί χρόνους περιστάσεις, δέν προὐτίμησε τήν καταδυνάστευσιν τῶν λαῶν ἀλλ΄ἔδωκε εἰς διαφόρους λαούς τό προνόμιον ὅπως διαχειρίζωνται τά ἐπί μέρους θέματα τῆς ζωῆς τῆς Ἐκκλησίας ἐν ἐσωτερικῇ αὐτοτελείᾳ, μή νοουμένου τοῦ «αὐτοκεφάλου» ὡς μία πνευματική καί ἐκκλησιαστική χειραφέτησις, πολλῷ δέ μᾶλλον ὡς ἀδιαφορία ἤ λησμοσύνη ἤ ἀγνωμοσύνη ἔναντι τῆς παραχωρησάσης τό καθεστώς τοῦτο Μητρός Ἐκκλησίας.

Διό καί ἡ αἴσθησις καί τό βίωμα τοῦ ἀρρήκτου δεσμοῦ τῆς θυγατρός Ἐκκλησίας Οὐκρανίας πρός τήν Μητέρα αὐτῆς Ἐκκλησίαν Κωνσταντινουπόλεως θά εἶναι τό ἰσχυρότερον, πρός πᾶσαν κατεύθυνσιν, κήρυγμα καί βίωμα ὅτι ὀρθῶς ἐπελέγη ἡ ἐκκλησιαστική ὁδός τῆς ἐσωτερικῆς αὐτοτελείας καί ὅτι ὁ Οὐκρανικός κλῆρος καί λαός ὄντως εἶναι ἄξιοι διά νά διαχειρίζωνται τά ἐπί μέρους ζητήματά των ἐντός τῶν ὁρίων τῆς Τοπικῆς των Ἐκκλησίας. Διό καί ἡ Ἐκκλησία Κωνσταντινουπόλεως καλεῖται καί δικαίως εἶναι Μήτηρ Ἐκκλησία εἰς ἄλλους μέν ὡς ἱστορικῶς καί ἐκκλησιαστικῶς γεννήτρια, πρός πάντας δέ ἀνεξαιρέτως ὑπό τήν ἔννοιαν τῆς ποτνίας, καθώς ἀποτελεῖ τό ὑπό τῆς πράξεως τῆς Ἐκκλησίας ἱεροκανονικόν καταφύγιον καί τήν κορωνίδα.

Διά τοῦτο θά πρέπει ὅπως ὁ φιλότιμος καί πιστότατος Οὐκρανικός λαός, ὁ εὐαίσθητος καί φιλόχριστος λαός, νά συμνύνηται καί νά ἀγάλλεται ἐξ εὐγνωμοσύνης, Μακαριώτατε καί Ἐξοχώτατε κύριε Πρόεδρε, διότι ὅ, τι εἶναι σήμερον, ἀναγεννημένος, ἀποκατεστημένος εἰς τήν κοινωνίαν τῶν ἁγίων τοῦ Θεοῦ Ἐκκλησιῶν, καί ἐν ἐσωτερικῶς αὐτοδιοικουμένῃ Ὀρθοδόξῳ Τοπικῇ Ἐκκλησία, τό ὀφείλει εἰς τόν Πάνσεπτον Οἰκουμενικόν Θρόνον τῆς Κωνσταντινουπόλεως καί προσωπικῶς εἰς τόν Παναγιώτατον Οἰκουμενικόν Πατριάρχην Βαρθολομαῖον.

Ἐξ οὗ καί αὕτη ἡ ὑγιῆς εὐσύνοπτος ἔκφρασις ἐκκλησιολογίας εἶναι, Μακαριώτατε, ἕν ἐπί πλέον δῶρον ἐκ τῆς ταπεινῆς μου καρδίας πρός τήν νεογέννητον Ἐκκλησίαν τῆς Οὐκρανίας καί πρός τήν Μακαριότητα Ὑμῶν καθώς ἡ πατρική ἐμπιστοσύνη αὐτοῦ τοῦ Παναγιωτάτου Ἀρχιεπισκόπου μου καί Οἰκουμενικοῦ Πατριάρχου κυρίου μοι κυρίου Βαρθολομαίου ἐπεφύλαξαν διά τήν ἐλαχιστότητά μου καθώς καί διά τόν πολύτιμον συνεργόν καί ἀδελφόν μου ἐν Κυρίῳ Σεβ. Μητροπολίτην Ἀδριανουπόλεως κύριον Ἀμφιλόχιον, τήν ἔμπρακτον συμβολήν καί συμπαράστασιν εἰς τήν δημιουργίαν τῶν ἱκανῶν καί ἀναγκαίων συνθηκῶν τῆς προπαρασκευῆς τῆς Ἁγίας Ἑνωτικῆς Κληρικολαϊκῆς Συνόδου, τῆς καί ἐκλεξάσης Ὑμᾶς ἐν πνεύματι συμφώνῳ πρός τά ὑπό τῶν Θείων Πατέρων περιγραφέντα διαχρονικῶς.

Εἶσθε καί να εἶσθε πάντοτε «Ἄξιος», Μακαριώτατε! Ἄξιος τῆς ἐμπιστοσύνης τοῦ Παναγιωτάτου Οἰκουμενικοῦ Πατριάρχου τοῦ ὁποίου καί ἐκ προσώπου προσήλθομεν σήμερον, κατά τήν εὔσημον ταύτην στιγμήν, πλησίον Ὑμῶν, ὁμοῦ μετά τοῦ ἁγίου Ἀδριανουπόλεως καί τῶν Πανοσιολογιωτάτων μονίμου Ἐξάρχου Αὐτοῦ καί προεστῶτος τοῦ ἐνταῦθα Πατριαρχικοῦ Σταυροπηγίου τοῦ Ἁγίου Ἀνδρέου κυρίου Μιχαήλ καί τοῦ Καθηγουμένου ἐξ Ἁγίου Ὄρους Ἀρχιμανδρίτου κυρίου Ἀλεξίου, τῆς Μονῆς Ξενοφῶντος ὡς καί τοῦ ἐκ τῶν προεστώτων τῆς Μονῆς Βατοπαιδίου Ἱερομονάχου κυρίου Μαξίμου. Καί ὁποία ἀγαθή σύμπτωσις νά εὑρίσκηται σήμερον ἐκπροσώπησις ἐκ τῆς Μονῆς Βατοπαιδίου συγκεκριμένως, καθ΄ἥν ἡμέραν ἐπιτελοῦμεν τήν μνήμην τοῦ Ὁσίου πατρός ἡμῶν Μαξίμου τοῦ Γραικοῦ, τοῦ Βατοπαιδινοῦ, τοῦ μεγάλως εὐεργετήσαντος καί στερεώσαντος τήν Ὀρθόδοξον πίστιν ἐν Βορρᾷ ὡς μίαν εἰσέτι ἀπόδειξιν τῆς ἀρρήτου εὐεργεσίας τῆς Μητρός Ἐκκλησίας πρός τά ἀνά τήν Οἰκουμένην τέκνα αὐτῆς. Μεταφέρομεν δέ πάντες, πρός τήν Ὑμετέραν Μακαριότητα, τόν ἀδελφικόν ἀσπασμόν, τάς στοργικάς εὐχάς καί τάς εἰλικρινεῖς συγχαρητηρίους προσρήσεις τῆς Αὐτοῦ Θειοτάτης Παναγιότητος, τοῦ Ἀρχιεπισκόπου Κωνσταντινουπόλεως, Νέας Ρώμης καί Οἰκουμενικοῦ Πατριάρχου κυρίου ἡμῖν κυρίου Βαρθολομαίου καί τῆς περί τήν Αὐτοῦ Θειοτάτην Παναγιότητα Ἁγίας καί Ἱερᾶς Συνόδου καί συμπάσης τῆς Ἁγίας τοῦ Χριστοῦ Μεγάλης Ἐκκλησίας.

Νά ζήσητε πολλά ἔτη! Πολλά καί εὐφρόσυνα καί δημιουργικά ἐντός τοῦ κόπου καί τῆς θυσίας, ἀσφαλῶς, ἑκάστου κληρικοῦ, κατά μίμησιν Χριστοῦ, ὑπέρ τῆς Ἐκκλησίας καί τῆς τοῦ κόσμου ζωῆς, προσφέρων τόν ἄρτον, τόν οἶνον καί τό ὕδωρ πρός τόν Θεόν Πατέρα ὥστε νά ἀντικαταπέμπῃ τήν Θείαν Χάριν καί τήν δωρεάν τοῦ Ἁγίου Πνεύματος.

Εἰς πολλά ἔτη, Μακαριώτατε!

Ἀπό μέρους δέ τοῦ Παναγιωτάτου ἐγχειρίζω εἰς Ὑμᾶς τήν βακτηρίαν ταύτην ὡς ἐπιστηριγμόν ἐν τῷ πολυευθύνῳ ποιμαντορικῷ ἔργῳ τό ὁποῖον, χρησταῖς ταῖς ἐλπίσιν, ἀνελάβετε καί ἀναφωνῶ μετά πάντων: «ἌΞΙΟΣ!»
Tags: Каноническое право, вопрос УПЦ
Subscribe

Recent Posts from This Journal

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments